ОДЕСЬКИЙ ОПЕРНИЙ

Одеса – місто, яке відоме далеко за межами України. Це пояснюється високою музичною культурою, що була властива Одесі з перших років її біографії. Вже на початку XIX століття молоде портове місто мало театр, що не поступався кращим європейським зразкам. Він був споруджений за ініціативою видатного державного діяча, градоначальника Південної Пальміри – герцога А. де Рішельє, якого одесити називають коротко та з любов’ю, – Дюк. Будівля на нинішньому Приморському бульварі була побудована за проектом Ф. Фраполлі та Т. де Томона на кошти, що були спеціально виділені імператором Олександром I.

10 лютого 1810 року відбулося урочисте відкриття театру. На прем’єрі були показані одноактна опера «Нове сімейство» Фрейліха та водевіль Княжніна «Утішена вдова». Глядачами, що заповнювали зал театру у перші та подальші роки його діяльності, були не лише одесити, але й гості міста, серед яких і чимало видатних митців: О. Пушкін, Ф. Ліст, А. Міцкевич, М. Гоголь.
О. Пушкін, який відбував у нашому місті південне вигнання у 1823 – 1824 роках, подарував Одесі «Грамоту на безсмертя», створивши тут свої поетичні шедеври, серед яких і глави роману у віршах «Євгеній Онєгін». Серед блискучих замальовок життя південного багатонаціонального міста є такі, що присвячені Міському театру.

Ці Пушкінські рядки абсолютно справедливо можна адресувати й нинішньому. Його звели після того, як у 1873 році пожежа повністю знищила Перший міський театр. На той час Одеса була багатим містом, котре бурхливо розвивалося, і члени Інституту піклування та сприяння розвитку установ культури при Міській думі вирішили, що нова будівля має стати кращою в Європі.
Тому вони звернулися до відомих віденських архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера, за чиїми проектами було побудовано десятки театральних будівель у багатьох країнах. Одеська, на думку багатьох знавців і фахівців, – їхнє краще творіння. Проект був затверджений у 1884 році, а всього через три роки грандіозна будівля, що увійшла до скарбниці світових шедеврів архітектури, була готова. З тих пір історія Одеси нерозривно пов’язана з театром. Тут з блиском виступали видатні діячі вітчизняного та зарубіжного оперного, балетного, інструментального мистецтва, знані диригенти, режисери, балетмейстери, сценографи. Згадаємо лише найвідоміших та значиміших: композитори П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, С. Рахманінов, А. Рубінштейн, Е. Ізаї, П. Сарасате; співаки Е. Карузо, Ф. Шаляпін, Л. Собінов, С. Крушельницька, А. Нежданова, Т. Руффо, М. Батістіні; балерини Г. Павлова, А. Дункан, К. Гельцер; видатні драматичні артисти С. Бернар, Е. Дузе, Е. Россі…

У 1925 році у результаті пожежі згоріла сцена та постраждала зала, була знищена нотна бібліотека, але вже через рік роботу театру було відновлено.

10 квітня 1944 року – в день визволення Одеси від фашистських загарбників – на даху Оперного театру майорів червоний прапор, і звідси радянські солдати пройшли переможним маршем через усе місто.

У післявоєнні роки та у подальші десятиліття театр підтверджує свій високий статус як культурного центру півдня України. Тут народилися нові вистави, сформувалися як майстри сцени та стали відомі всьому світові талановиті виконавці. Неодноразово вони з успіхом демонстрували своє мистецтво на зарубіжних сценах.

З 1996 по 2007 роки будівля театру та його фундамент перебували у стані реконструкції. Успішне завершення масштабних та унікальних за складністю робіт стало можливим завдяки допомозі уряду, активній участі одеських підприємств, пожертвуванням державних діячів, громадських організацій, звичайних одеситів, у тому числі й тих, хто мешкає в інших країнах. Імена меценатів зафіксовані на палях нового фундаменту та в музейній експозиції театру.

У 2007 році Одеському академічному театру опери і балету було присвоєно статус «національного».

І сьогодні театр продовжує славетні культурні традиції та радує глядачів яскравими балетними та оперними прем’єрами, концертними програмами на Малій сцені «Бельетаж», концертами органної музики, а також новими іменами талановитих молодих артистів.